10 уроків від Стіва Джобса

16.06.2008 Категорія: Цікаво Різне

Голова компаній apple і pixar - постать більш ніж відома. І нехай Стів Джобс як людина не є найкращим прикладом для наслідування(бо дуже любить привласнювати собі славу роботи інших), все ж у нього є чому повчитися кожному. Пропоную вашій увазі 10 життєвих порад від Стіва Джобса, складених по його цитатах, а так само, для повноти, його знамениту промову перед випускниками Стенфорда.

10 уроків від Стіва Джобса:

1. «Інновація відрізняє лідера від наздоганяючого.»

2. «Будь еталоном якості. Деякі люди не були в оточенні, де новаторство було головним козирем.»

3. «Є лише один спосіб виконати велику роботу - полюбити її. Якщо ви до цього не дійшли, почекайте. Не кидайтеся за справу. Як і з будь чим, підказати цікаву справу вам допоможе власне серце.»

4. «Ви знаєте, що ми їмо їжу, яку вирощують інші люди. Ми носимо одяг, який зшили інші люди. Ми говоримо на мовах, які були придумані іншими людьми. Ми використовуємо математику, але її теж розвивали інші люди. Я думаю, ми всі постійно це говоримо. Це прекрасний привід створити що-небудь таке, що могло б стати корисним людству.»

5. «Ця фраза з Буддизму: Думка новачка. Чудово мати думку новачка»

6. «Ми думаємо, що в основному ми дивимося телевізор для того, щоб мозок відпочив і ми працюємо за компютером, коли хочемо включити звивини.»

7. «Я єдина людина, яка знає, що таке втратити чверть мільярда доларів за рік. Це дуже добре формує особистість.»

8. «Я б обміняв всі свої технології на зустріч з Сократом.»

9. «Ми знаходимося тут, щоб зробити свій внесок до цього світу. А інакше навіщо ми тут?»

10. «Ваш час обмежений, не витрачайте його живучи іншим життям. Не попадайтеся на гачок віровчення, яке існує на мисленні інших людей. Не дозволяйте поглядам інших заглушувати свій власний внутрішній голос. І дуже важливо мати мужність слідувати своєму серцю і інтуїції. Вони так чи інакше вже знають, що ви дійсно хочете зробити. Все інше - другорядне.»

Промова Стіва Джобса перед випускниками Стендфорда

“Для мене велика честь бути з вами сьогодні на врученні дипломів одного з найкращих університетів світу. Я не закінчував інститутів. Сьогодні я хочу розповісти вам три історії з мого життя. І все. Нічого грандіозного. Просто три історії.

Першая історія – про зєднання точок.
Я кинув Reed College після перших 6 місяців навчання, але залишався там як “гість” ще близько 18 місяців, поки нарешті не пішов. Чому ж я кинув навчання?

Все почалося ще до мого народження. Моя біологічна мати була молодою, незаміжньою аспіранткою і вирішила віддати мене на усиновлення. Вона наполягала на тому, щоб мене усиновили люди з вищою освітою, тому мені було призначено бути усиновленим юристом і його дружиною. Правда, за хвилину до того, як я виліз на світ, вони вирішили, що хочуть дівчинку.

Тому їм подзвонили вночі і запитали: “Несподівано народився хлопчик. Ви хочете його?”. Вони сказали: “Звичайно”. Потім моя біологічна мати взнала, що моя приймальна мати – не випускниця коледжу, а мій батько ніколи не був випускником школи. Вона відмовилася підписати папери про усиновлення. І лише декілька місяців пізніше все ж поступилася, коли мої батьки пообіцяли їй, що я обовязково піду в коледж.

І 17 років після того я пішов. Але я наївно вибрав коледж, який був майже таким же дорогим, як і Стенфорд, і всі накопичення моїх батьків були витрачені на підготовку до нього. Через шість місяців, я не бачив сенсу мого навчання.

Я не знав, що я хочу робити в своєму житті, і не розумів, як коледж допоможе мені це усвідомити. І ось, я просто витрачав гроші батьків, які вони збирали все життя. Тому я вирішив кинути коледж і повірити, що все буде добре.

Я був спочатку зляканий, але, озираючись зараз назад, розумію, що це було моїм кращим рішенням за все життя. У ту хвилину, коли я кинув коледж, я міг перестати говорити про те, що необхідні уроки мені не цікаві і відвідувати ті, які здавалися цікавими.

Не все було так романтично. У мене не було кімнати в гуртожитку, тому я спав на підлозі в кімнатах друзів, я здавав пляшки Коли по 5 центів, щоб купити їжу і ходив за 7 миль через все місто кожен недільний вечір, щоб раз на тиждень нормально поїсти в храмі кришнаїтів. Мені він подобався. І багато того, з чим я стикався, слідуючи своїй цікавості і інтуїції, виявилося пізніше безцінним.

Ось вам приклад:

Reed College завжди пропонував кращі уроки по каліграфії. По всьому кампусу кожен постер, кожна мітка були написані каліграфічним почерком від руки. Оскільки я відрахувався і не брав звичайних уроків, я записався на уроки по каліграфії. Я дізнався про serif і sans serif, про різні відступи між комбінаціями букв, про те, що робить прекрасну типографіку прекрасною. Вона була красивою, історичною, майстрово витонченою до такої міри, що наука цього не змогла б зрозуміти.

Ніщо з цього не здавалося корисним для мого життя. Але десять років опісля, коли ми розробляли перший Макінтош, все це згодилося. І Мак став першим компютером з красивою типографікою.

Якби я не записався на той курс в коледжі, в Маку ніколи б не було декілька гарнітур і пропорційних шрифтів. Ну а оскільки Windows просто зкопіювали це з Маку, швидше за все, в персональних компютерів взагалі б їх не було. Якби я не відрахувався, я б ніколи не записався на той курс каліграфії і в компютерів не було б такої дивовижної тіпографіки, як зараз.

Звичайно, не можна було зєднати всі точки воєдино тоді, коли я був в коледжі. Але через десять років все стало дуже, дуже ясно.

Ще раз: ви не можете зєднати точки, дивлячись вперед; ви можете зєднати їх лише озираючись в минуле. Тому вам доведеться довіритися тим точкам, які ви якось звяжете в майбутньому. Вам прийдеться на щось покластися: на свій характер, долю, життя, карму – що завгодно. Такий підхід ніколи не підводив мене і він змінив моє життя.

Моя друга історія – про любов і втрату.

Мені повезло – я знайшов те, що я люблю робити по життю досить рано. Woz і я заснували Apple в гаражі моїх батьків, коли мені було 20. Ми посилено працювали, і через десять років Apple виросла з двох чоловік в гаражі до $2–мілліардної компанії з 4000 працівниками.

Ми випустили наше найкраще творіння – Макінтош – роком раніше і мені лише-лише виповнилося 30. І потім мене звільнили. Як вас можуть звільнити з компанії, яку ви заснували? Ну, у міру росту Apple ми наймали талановитих людей, щоб допомагати мені управляти компанією і в перші пять років все йшло добре.

Але потім наше бачення майбутнього стало розходитися і ми в кінці кінців посварилися. Рада директорів перейшла на його сторону. Тому в 30 років я був звільнений. Причому публічно. Те, що було сенсом всього мого дорослого життя, пропало.

Я не знав, чого робити декілька місяців. Я відчував, що я підвів минуле покоління підприємців – що я впустив естафетну паличку, коли мені її передавали. Я зустрічався з David Packard і Bob Noyce і намагався вибачитися за те, що натворив.

Це було публічним провалом і я навіть думав про те, щоб втекти кудись подалі. Але щось повільно стало прояснюватися в мені – я все ще любив те, що робив. Хід подій в Apple лише трошки все змінив. Я був знехтуваний, але я любив. І, врешті-решт, я вирішив почати все спочатку.

Тоді я цього не розумів, але виявилось, що звільнення з Apple було кращим, що могло статися зі мною. Тягар успішної людини змінився легковажністю початківця, менш упевненого в чомусь. Я звільнився і увійшов до одного з найкреативніших періодів свого життя.

У перебігу наступних пяти років я заснував компанію NEXT, іншу компанію, названу, Pixar і закохався в дивну жінку, яка стала моєю дружиною. Pixar створив найперший компютерний анімаційний фільм, Toy Story, і є тепер найуспішнішою анімаційною студією в світі.

Під час дивовижних подій, Apple купила NEXT, я повернувся в Apple, і технологія, розроблена в NEXT стала серцем нинішнього відродження Apple. А Laurene і я стали чудовою сімєю.

Я впевнений, що нічого з цього не сталося б, якби мене не звільнили з Apple. Ліки були гіркими, але пацієнтові воно допомогло. Інколи життя бє вас по довбешці цеглиною. Не втрачайте віри. Я переконаний, що єдина річ, яка допомогла мені продовжувати справу було те, що я любив свою справу.

Вам треба знайти те, що ви любите. І це так само вірно для роботи, як і для стосунків. Ваша робота заповнить велику частину життя і єдиний спосіб бути повністю задоволеним – робити те, що по-вашому є великою справою. І єдиний спосіб робити великі справи – любити те, що ви робите.

Якщо ви ще не знайшли своєї справи, шукайте. Не зупиняйтеся. Як це буває зі всіма сердечними справами, ви взнаєте, коли знайдете. І, як будь-які хороші стосунки, вони кращі і кращі з роками. Тому шукайте, поки не знайдете. Не зупиняйтеся.

Моя третя історія – про смерть.

Коли мені було 17, я прочитав цитату – трохи подібну до цієї: “Якщо ви живете щодня так, ніби він останній, коли-небудь ви виявитеся праві.” Цитата справила на мене враження і з тих пір, вже 33 роки, я дивлюся в дзеркало щодня і задаюся питанням: “Якби сьогоднішній день був останнім в моєму житті, чи захотів би я робити те, що збираюся зробити сьогодні?”. І як тільки відповіддю було “Ні” впродовж декількох днів підряд, я розумів, що треба щось міняти.

Память про те, що я скоро помру – найважливіший інструмент, який допомагає мені приймати складні рішення в моєму житті. Тому що все інше – чужа думка, вся ця гордість, вся ця боязнь збентеження або провали – всі ці речі падають перед обличчям смерті, залишаючи лише те, що дійсно важливе.

Память про смерть – кращий спосіб уникнути думок про те, що вам є що втрачати. Ви вже голий. У вас більше немає причин не йти на заклик свого серця.

Близько року тому мені поставили діагноз: рак. Мені прийшов скан в 7:30 ранку і він ясно показував пухлину в підшлунковій залозі. Я навіть не знав, що таке підшлункова залоза. Лікарки сказали мені, що цей тип раку не виліковний і що мені залишилося жити не більше трьох-шести місяців.

Мій доктор порадив піти додому і привести справи в порядок (що у лікарок означає приготуватися до смерті). Це означає спробувати сказати своїм дітям те, що б ти сказав за наступних 10 років. Це означає переконатися в тому, що все благополучно влаштоване, так, щоб твоїй сімї було наскільки можна легко. Це означає попрощатися.

Я жив з цим діагнозом весь день. Пізніше ввечері мені зробили біопсію – засунули в горло ендоскоп, пролізли через шлунок і кишки, увіткнули голку в підшлункову залозу і узяли декілька клітин з пухлини.

Я був у відключці, але моя дружина, яка там була, сказала, що коли лікарі подивилися клітини під мікроскопом, вони стали кричати, тому що у мене виявилася дуже рідка форма раку підшлункової залози, яку можна вилікувати операцією. Мені зробили операцію і тепер зі мною все гаразд.

Смерть тоді підійшла до мене найближче, і сподіваюся, найближче на декілька наступних десятків років. Переживши це, я тепер можу сказати наступне з більшою впевненістю, чим тоді, коли смерть була корисною, але чисто вигаданою концепцією:

Ніхто не хоче вмирати. Навіть люди, які хочуть попасти на небеса не хочуть вмирати. І все одно, смерть – пункт призначення для всіх нас. Ніхто ніколи не зміг уникнути її. Так і повинно бути, тому що Смерть, напевно, найкращий винахід Життя.

Вона –причина змін. Вона очищає старе, щоб відкрити дорогу новому. Зараз нове – це ви, але колись (не дуже-то і довго залишилося) – ви станете старими і вас очистять. Пробачте за такий драматизм, але це правда.

Ваш час обмежений, тому не витрачайте його на життя чиємось чужим життям. Не потрапляйте в пастку догми, яка говорить жити думками інших людей.

Не дозволяйте шуму чужих думок перебити ваш внутрішній голос. І найважливіше, майте хоробрість слідувати своєму серцю і інтуїції. Вони якимсь чином вже знають те, ким ви хочете стати насправді. Все інше вторинне.

Коли я був молодий, я прочитав дивну публікацію The Whole Earth Catalog (“Каталог всієї Землі”), яка була однією з біблій мого покоління. Її написав парубок на імя Stewart Brand, що живе тут недалеко в Menlo Park.

Це було в кінці шестидесятих, до персональних компютерів і настільних видавництв, тому вона була зроблена за допомогою пишучих машинок ножиць і полароїдов. Щось подібне до Google в паперовій формі, 35 років до Google. Публікація була ідеалістичною і переповненою великими ідеями.

Steward і його команда зробили декілька випусків The Whole Earth Catalog і, врешті-решт, видали фінальний номер. Це було в середині 70–х і я був вашого віку. На останній сторінці обкладинки була фотографія дороги рано вранці, типу тієї, на якій ви, можливо, ловили машини, якщо любили пригоди.

Під нею були такі слова: “Залишайтеся голодними. Залишайтеся безрозсудними”. Це було їх прощальне послання. Залишайтеся голодними. Залишайтеся безрозсудними. І я завжди бажав собі цього. І тепер, коли ви закінчуєте інститут і починаєте заново, я бажаю цього вам.

Залишайтеся голодними. Залишайтеся безрозсудними.

Всім велике дякую.”